Вхід

Реєстрація

Реєстрація

Зареєструватись Вернутись

Відновлення паролю

Будь ласка, введіть Вашу адресу електронної пошти, на яку ми вишлемо лист для відновлення паролю.
Відновити Згадав

Аспірантура

ПРАВИЛА ПРИЙОМУ
до аспірантури
ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛОВСЬКОГО ІНСТИТУТУ

Правила прийому до аспірантури Чернівецького православного богословського інституту (далі – ЧПБІ) розроблені приймальною комісією ЧПБІ  відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 р. No1556-VII, наказу МОН України від 13.10.2016 р. No 1236 «Про затвердження Умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів України в 2017 році», Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 р. No 261, наказу МОН України від 10.06.2016 р. No 655 «Про ліцензування освітньої діяльності на третьому освітньо-науковому рівні».

І. Загальні положення

1.1. У ЧПБІ здійснюється підготовка докторів богослов'я за спеціальністю богослов’я .

1.2. До аспірантури ЧПБІ на конкурсній основі приймаються особи, які здобули вищу освіту за освітнім ступенем магістра за спеціальністю богослов’я.                                                                                                                  

1.3. Для здобуття ступеня доктора богослов'я можуть бути зараховані особи, які закінчили вищі духовні навчальні заклади і отримали диплом магістра за спеціальністю богослов’я.

1.4. Для здобуття ступеня доктора богослов'я можуть бути зараховані особи, які здобули вищу освіту на рівні ступенів спеціаліста або магістра з інших спеціальностей, за умови наявності вищої духовної освіти, засвідченої дипломом магістра за спеціальністю богослов’я, виданого вищим духовним навчальним закладом.

1.5. Підготовка в аспірантурі здійснюється безкоштовно.

1.6. На навчання в аспірантурі приймаються вступники з відривом та без відриву від виробництва. На навчання в аспірантурі без відриву від виробництва приймаються лише вступники, які провадять науково-педагогічну діяльність у вищих навчальних закладах.

1.7. Нормативний строк навчання в аспірантурі з відривом і без відриву від виробництва становить чотири роки.

ІІ. Організація прийому до аспірантури

2.1 Організацію прийому вступників для здобуття ступеня доктора богослов'я здійснює приймальна комісія ЧПБІ. Програми фахових випробувань для вступу до аспірантури розробляються і затверджуються вищим навчальним закладом не пізніше ніж за три місяці до початку прийому документів. Не допускається введення до вступних іспитів завдань, що виходять за межі зазначених програм.

2.2 Вступні випробування для здобуття ступеня доктора богослов'я складаються з:

вступного іспиту зі спеціальності богослов’я (в обсязі стандарту вищої освіти магістра із зазначеної спеціальності);                                                                     вступного іспиту з іноземної мови в обсязі, який має відповідати рівню B2 Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти (вступник, який підтвердив свій рівень знання, зокрема англійської мови, дійсним сертифікатом тестів TOEFL, або International English Language Testing System, або сертифікатом Сambridge English Language Assessment, звільняється від складання вступного іспиту з іноземної мови. При визначенні результатів конкурсу зазначені сертифікати прирівнюються до результатів вступного випробування з іноземної мови з оцінкою “відмінно”).

ІІІ. Прийом документів

3.1 Прийом документів на всі спеціальності та форми навчання проводиться з 01червня до 24 серпня кожного року. У разі потреби може бути оголошений додатковий набір.

3.2 Вступники подають особисто заяву про вступ до аспірантури на ім’я ректора ЧПБІ, в якій зазначають обрану ними спеціальність, форму навчання, дані диплома про вищу освіту та тему реферату (в разі відсутності опублікованих наукових праць).

До заяви вступник додає:

  • особовий листок з обліку кадрів, завірений печаткою відділу кадрів за місцем роботи;
  • копії дипломів (бакалавра за спеціальністю богослов’я і магістра за спеціальністю богослов’я), про закінчення ВНЗ;
  • копії додатків до дипломів;
  • копію трудової книжки (в разі її наявності), засвідчену відділом кадрів за місцем роботи, для аспірантів з відривом від виробництва – оригінал трудової книжки;
  • копії паспорта та ідентифікаційного коду;
  • список опублікованих наукових праць, засвідчений завідувачем кафедри, до якої планується прикріплення (а також ксерокопії 2 – 3 публікацій), чи реферат з обраної наукової спеціальності (за відсутності опублікованих праць);
  • копію свідоцтва про хрещення;
  • копію свідоцтва про шлюб та вінчання;
  • копію свідоцтва про зміну прізвища (для осіб, які мають розбіжності прізвищ у документах);
  • військовий квиток або приписне свідоцтво (оригінал);
  • копії документів про хіротесію і хіротонію (за наявності);
  • довідку про склад сім’ї за формою No 3 (оригінал);
  • витяг з протоколу засідання вченої ради про рекомендацію до аспірантури;
  • медичну довідку за формою 086-о (оригінал);
  • шість кольорових фотокарток розміром 3 х 4 см;
  • 1 швидкозшивач та 5 файлів (окрім файлів, у які вкладаються документи); 2 конверти з маркою.
  • Паспорт та диплом подаються вступником особисто.

IV. Допуск до вступних іспитів

4.1 Рішення про допуск до складання вступних іспитів до аспірантури виноситься приймальною комісією за результатами співбесіди, розгляду поданих наукових праць, а за їх відсутності, наукового реферату за передбачуваною темою дисертації, з урахуванням письмового висновку рецензента.

4.2 До вступних іспитів не допускається вступник, якщо поданий реферат за рівнем викладення матеріалу не дає підстав рекомендувати його до вступу в аспірантуру.

4.3 Приймальна комісія може відмовити вступнику у допуску до складання вступних іспитів до аспірантури у зв’язку з неподанням у встановлений термін всіх або окремих документів, названих у розділі ІІ цих Правил прийому, або поданням їх після закінчення встановленого терміну.

V. Організація та проведення вступних іспитів

5.1 Вступні іспити проводяться 24 – 30 серпня кожного року. У разі потреби може бути оголошений додатковий набір.

5.2 Прийом вступних іспитів до аспірантури проводиться предметними комісіями, у складі від 3 до 5 осіб, які затверджуються ректором ЧПБІ, і до яких включаються доктори та кандидати наук, передбачувані наукові керівники.

5.3 До складу предметної комісії для проведення вступного іспиту з іноземної мови можуть включатися також висококваліфіковані викладачі, які не мають наукового ступеня і вченого звання.

5.4 Вступники, які без поважних причин не з’явилися на вступні іспити у зазначений розкладом час, а також ті, знання яких було оцінено як «незадовільно», до участі в наступних вступних іспитах не допускаються.

5.5 Повторне складання вступних іспитів не дозволяється. Результати вступних іспитів до аспірантури дійсні протягом календарного року.

5.6 Критерії оцінювання знань абітурієнтів на вступних випробуваннях розробляються головами предметних екзаменаційних комісій.

5.7 Апеляції на результати вступних випробувань розглядає апеляційна комісія ЧПБІ, склад та порядок роботи якої затверджуються наказом ректора.

5.8 Роботи, виконані на вступних випробуваннях вступниками, які не були прийняті на навчання, зберігаються протягом одного року, потім знищуються, про що складається акт.

5.9. Не допускається вступ поза конкурсом для здобуття ступеня доктора богослов'я.

VІ. Формування та оприлюднення рейтингового списку вступників

6.1 Рейтинговий список вступників, які мають право на зарахування, впорядковується за конкурсним балом від більшого до меншого.

6.2 Списки рекомендованих до зарахування в аспірантуру оприлюднюються шляхом розміщення на інформаційних стендах та веб-сайті ЧПБІ.

6.3 Зарахування до аспірантури проводиться за конкурсом за сумою балів, отриманих на вступних іспитах. Кожен іспит оцінюється за 4-х бальною шкалою.

6.4 Конкурсний бал вступників до аспірантури обчислюється як сума результатів вступних іспитів зі спеціальності та іноземної мови.

6.5 У разі одержання однакової кількості балів переважне право при зарахуванні до аспірантури мають вступники, які: рекомендовані до вступу в аспірантуру вченою радою ЧПБІ отримали призові місця за участь в олімпіадах, конкурсах студентських наукових робіт з дисциплін з відповідної галузі наук; мають наукові публікації; закінчили магістратуру, отримавши диплом магістра з відзнакою; мають сертифікат міжнародного зразка з іноземної мови за професійним спрямуванням, що підтверджує рівень В2.

6.6 У рейтинговому списку вступників зазначають: прізвище, ім’я та по батькові вступника; спеціальність; конкурсний бал вступника.

VII. Наказ про зарахування

7.1 Накази про зарахування на навчання для здобуття ступеня доктора богослов'я видаються ректором ЧПБІ на підставі рішення Приймальної комісії. Накази про зарахування на навчання з додатками до них формуються відповідно до списків вступників, рекомендованих до зарахування, та оприлюднюються на інформаційному стенді Приймальної комісії і веб-сайті ЧПБІ у вигляді списку зарахованих.

7.2 Рішення Приймальної комісії про зарахування вступника може бути скасоване Приймальною комісією в разі виявлення порушень законодавства з боку вступника.

7.3 Вступники, які не приступили до навчання у десятиденний термін без поважної причини, відраховуються з вищого навчального закладу відповідним наказом ректора ЧПБІ. На звільнене(і) при цьому місце (місця) може проводитись додатковий конкурсний відбір з числа осіб, які брали участь у конкурсі на цю спеціальність.

 7.4. Підготовка іноземних громадян та осіб без громадянства здійснюється на підставі: міжнародних договорів України та / або міжнародних програм обміну чи мобільності; на підставі договорів, укладених між ЧПБІ та вищими

навчальними закладами (науковими установами) інших країн, щодо обміну вченими чи академічної мобільності;

7.5. Іногородні аспіранти на підставі довідки з постійного місця реєстрації забезпечуються гуртожитком.

 


 

“ЗАТВЕРДЖУЮ”

ГОЛОВА ПРИЙМАЛЬНОЇ КОМІСІЇ

РЕКТОР ЧЕРНІВЕЦЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛОВСЬКОГО ІНСТИТУТУ

Прот. Георгій Соб'ят, доктор богословських наук, професор

20 травня 2017 року

ПРОГРАМА

фахового вступного випробування 

зі спеціальності 041 Богослов’я 

для вступу на навчання за третім освітнім рівнем «Доктор богослов'я»

Чернівці – 2017

 Програма схвалена і рекомендована кафедрою богослов’я (протокол No 07)

 Програма розглянута та схвалена на засіданні Приймальної комісії ЧПБІ (Протокол No 07)

Відповідальний секретар приймальної комісії

Сушко Віктор Васильович,  професор, доктор богословських наук

 Загальні положення

Вступне фахове випробування зі спеціальності 041 Богослов’я для вступу на навчання за третім освітнім рівнем «Доктор богослов'я» в 2017 році передбачає перевірку базового рівня знань матеріалу з богослов’я, здобутих магістрами в результаті успішного засвоєння таких дисциплін: «Священне Писання Старого і Нового Завіту», «Догматичне богослов’я», «Історія Церкви» та ін.

Вступне фахове випробування проводиться у письмовій формі. Кожен абітурієнт виконує по три завдання з богослов’я, вміщені у білетах.

Кількість білетів – 64.

 Зразок білета.

 1. Одкровення ап. Іоана Богослова: автор, мета написання, огляд змісту.             

2. Два аспекти Церкви. Домобудівництво Святого Духа. Нетварні енергії.           

3. Становище Церкви в епоху Вселенських соборів. Виникнення тринітарних та христологічних суперечок. Тринітарні єресі перших трьох століть.

 

 Зміст програми Питання для підготовки до іспиту

 

 Священне Писання Старого і Нового Завіту

1. Мови Біблії. Давньоєврейська та арамейська мови, давньогрецька мова «койне».

2. Одкровення ап. Іоана Богослова: автор, мета написання, огляд змісту.

3. Грецький переклад LXX – Септуагінта. Його історія та значення для православного богослів’я.

4. Послання до євреїв. Причини написання, огляд змісту послання.

5. Латинські переклади Писання.

6. Послання до Тита. Привід до написання, огляд змісту.

7. Слов’янський та російський синодальний переклади Біблії.

8. Послання до Филимона. Адресат, мета і час написання, огляд змісту.

9. Переклади Священного Писання українською мовою.                                

10.Перше послання до Тимофія: настанови апостола.

11..Святоотцівські принципи осмислення творіння світу і книги Буття в цілому.

12.Друге послання до Тимофія. Аналітичний огляд змісту.         

13.Сотворення людини ( Буття II р. ).

14.Перше послання до Фессалонікійців. Заснування Церкви в Фессалоніках. Аналітичний огляд змісту послання.

15. Гріхопадіння людини ( Буття III р. ).

16. Друге послання до Фессалонікійців. Причини написання, огляд змісту   17. Людство до потопу ( Буття IV – V рр. ).

18. Послання до Филипійців. Заснування Церкви в Филипах. Аналітичний огляд змісту послання.

19. Всесвітній потоп ( Буття VI, 1 - IX, 12 ). Людство після потопу ( Буття IX, 20-XI, 32 ).

20. Послання до Колосян. Заснування Церкви в Колосах. Аналітичний огляд змісту послання.

21. Історія Авраама (Буття XII, 1 - XXI, 34; XXIII ).

22. Послання до Галатів. Заснування Церкви в Галатії. Аналітичний огляд змісту і поділ послання.

23. Історія Ісаака. Жертвоприношення Ісаака ( Буття XXII ). Історія Якова ( Буття XXV, 19 - XXXV, 27 ). Історія Йосифа (Буття XXXVII, 1 - L, 26).

24. Послання до Єфесян. Заснування Церкви Єфеської. Аналітичний огляд змісту послання.

25. Ісус Навин та період завоювання обітованого краю.

26.Перше послання до Коринфян. Заснування Церкви Коринфської. Аналітичний огляд змісту і поділ послання.

27. Період правління суддів та священні книги, що його висвітлюють.

28. Друге послання до Коринфян. Привід до написання, час і місце написання. Аналітичний огляд змісту.

29. Період правління судді та пророка Самуїла.

30. Послання ап. Павла: Число, порядок розміщення в каноні

31. Історико – богословська характеристика єдиного Ізраїльського царства.

32. Послання до Римлян. Заснування Римської Церкви. Аналітичний огляд змісту і поділ послання.

33. Історія поділених єврейських царств.

34. Соборне послання ап. Іуди: відомості про письменника, причина, місце, час написання, загальний зміст послання.

35. Ассирійський та Вавилонський полон та їх провіденційне значення. 36. Ап. Павло – апостол народів. Особа ап. Павла і його внесок в розбудову Церкви Христової.

37. Священна старозавітна писемність періоду перського панування над Юдеєю. 38. Друге послання ап. Іоана: адресат, короткий зміст.

39. Еліністичний період історії Юдеї та його висвітлення в старозавітних писаннях.

40. Третє послання ап. Іоана: загальний зміст, достовірність послання.

41. Місце неканонічних біблійних книг в різних біблійних традиціях.

42. Друге послання ап. Петра: зміст, мета написання.

43. Старозавітні апокрифи.

44. Перше послання ап. Іоана: зміст, мета написання.

45. Книга Іова. Ісагогічні данні. Головна проблематика книги.

46. Соборне послання апостола Якова: мета і час написання.

47. Огляд писань премудрого Соломона та їх характеристика.

48. Перше послання ап. Петра: зміст, мета написання.

49. Псалтир. Ісагогічні дані. Поділ псалмів за змістом. Пророчо-месіанські псалми.

50. Достовірність священних книг Нового Завіту. Оригінальність

 Священного новозавітнього тексту.

51. Старозавітний профетизм та пророчі книги Старого Завіту. 

52. Соборні послання Апостолів. Число, мета написання.

53. Тлумачення месіанських пророцтв книги пророка Ісаї.

54. Поняття про Четвероєвангеліє. Відомості про письменників, характеристика. Час, місце і мета написання.

55. Тлумачення месіанських пророцтв книги пророка Єремії.

56. Книга діянь Апостолів: назва книги, письменник, мета, час і місце написання.

57. Тлумачення месіанських пророцтв книги пророка Єзекіїля.

58. Поняття про Священні книги Нового Завіту.

59. Тлумачення месіанських пророцтв книги пророка Даниїла.

60. Коротка історія канону новозавітніх книг.

61. Поняття про пророків. Час і мета їх служіння.

62. Головний предмет старозавітніх пророцтв. Єдність і різниця пророцтв та способи пояснення.

63. Послання 12-ти апостолів на проповідь (Мф. 9,35-10,42; Лк. 9,1-6; Мк. 6,7-13). Смерть Іоана Хрестителя (Мф. 14,1-12; Мк. 6,14-29; Лк. 9,7-9).         

64. Вчення Ісуса Христа в притчах.

 Догматичне богослов’я

1. Вчення про Бога – Творця світу.

2. Два аспекти Церкви. Домобудівництво Святого Духа. Нетварні енергії.     

3. Одкровення про Бога-Творця у Святому Писанні Старого Завіту.

4. Поняття про обоження. Святоотцівське вчення про обоження. Умови обоження.

5. Одкровення про Бога-Творця у Святому Писанні Нового Завіту.

6. Вчення про Бога Освятителя. Поняття про благодать. Єдність Святої Тройці у явленні благодаті.

7. Догмат про Бога-Творця у творах святих отців.

8. Необхідність благодаті для спасіння людини. Види благодаті та її дії.

9. Поняття про тварне буття. Бог – Творець і Божественні ідеї.                                

10. Благодать, яка готує і просвітлює. Благодать, що виправдовує.

11. Причина та мета творіння світу. Творіння: час і вічність; космічний порядок.

12. Благодать і напередвизначення. Сутність освячення людини. Віра як суб’єктивний початок освячення людини.

13.Історичне значення розповідей Мойсея про творіння світу.

14. Віра. Святоотцівське вчення про віру та її значення в освяченні людини.

15. Ангелологія. Дійсність буття духовного світу за вченням Одкровення.

16. Неможливість освячення людини у Старому Завіті.

17. Мета творіння ангелів. Природа ангелів. Небесна ієрархія.

18. Заснування Церкви. Екклезіологія.

19. Моральний стан ангелів їх служіння.

20. Христологічний аспект Церкви. Церква як Тіло Христове.

21. Падіння злих духів. Природа злих духів.

22. Пневматологічний аспект Церкви. Дари Святого Духа. Церква як посередниця освячення.

23. Християнська антропологія. Вчення про Бога Творця людини.

24. Суттєві властивості Церкви. Єдність і єдинство Церкви.

25. Святоотецьке вчення про людину в донікейський період.

26. Святість, Соборність та Апостольство Церкви.

27.Святоотецьке вчення про людину в період великих догматичних суперечок.

28. Освячуюча сила Церкви. Богослужіння в Православ’ї. Божественна Літургія.

29. Вчення про людину отців подвижників пустелі.

30. Поняття про таїнства. Богоустановленість таїнств. Кількість таїнств, їх дійсність і дієвість.

31. Святоотецьке вчення про людину: антропологія православних містиків. Corpus Areopagiticum.

32. Обряди в Церкві. Таїнство Хрещення.

33. Святоотецьке вчення про людину: антропологія богословського синтезу.

34. Таїнство Миропомазання.

35.Природа людини. Образ і подоба Божа у людині. Призначення людини.

36. Таїнство Євхаристії. Етимологія терміну і сутність таїнства.

37. Дух, душа, тіло і їх взаємодія в людині. Аналіз думок про походження душі. Стан людини до гріхопадіння.

38. Євхаристія як центральне таїнство Церкви. Реальність присутності Ісуса Христа у Святих Дарах.

39. Проблема існування зла. Первородний гріх. Наслідки гріхопадіння людини.

40. Таїнство Покаяння.

41. Вчення про Бога-Промислителя світу. Дійсність Промислу Божого.

42. Таїнство Єлеосвячення.

43. Предмети Божественного Промислу і його дії.

44. Таїнство Священства. Ієрархія і паства.

45. Природний і надприродний Промисел. Промислительні дії Божі по відношенню до ангелів і злих духів.

46. Боговстановленість церковної ієрархії. Потрійна влада ієрархії.

47. Вчення про Бога-Промислителя людини до і після її гріхопадіння. Ангели як знаряддя Божественного Промислу.

48. Три ступені церковної ієрархії: їх значення і співвідношення між собою.

49.Значення Священного Писання Старого Завіту у віровченні Православної Церкви.

50. Собор як вищий орган церковної влади. Миряни в житті Церкви.

51. Православна сотеріологія. Поняття про спасіння.

52. Таїнство Шлюбу.

53. Сотеріологія і триєдинство Божества. Домобудівництво Сина Божого

54. Молитовне заступництво святих за віруючих, які живуть на землі. Вшанування святих.

55. Втілення Сина Божого. Поняття про кенозис.

56. Молитовне призивання святих у Церкві. Вшанування мощей святих угодників Божих.

57. Христологічний догмат: «Два» і «Одне» у Христі.

58. Молитва Церкви за померлих.

59. Вчення про дві волі і дві енергії у Христі.

60.Ікона та іконошанування в Православ’ї. Вшанування Хреста Господнього.

61. Викуплення. Воскресіння Христове.

62. Православ’я і апокаліптика. Православна есхатологія.                                   

63. Христологічний аспект екклезіології та сотеріології.                                      

64. Поняття про парусію. Загальне воскресіння.

Історія Церкви

1. Церква як предмет історичного дослідження. Розкриття понять «історія» та «Історія древньої Церкви». Праця історика. Типи істориків.

2. Становище Церкви в епоху Вселенських соборів. Виникнення тринітарних та христологічних суперечок. Тринітарні єресі перших трьох століть.

3. Джерела церковної історії та їх класифікація. Допоміжні науки для вивчення церковної історії.

4. Погляди богословських шкіл та окремих їхніх представників на тринітарні питання. Виникнення аріанства.

5. Спеціальні джерела церковної історії: єпископ Євсевій Кесарійський як богослов та церковний історик.

6. Основні положення аріанства. Історія розвитку єресі до І Вселенського собору (320-325).

7. Продовжувачі Євсевія Кесарійського: Філосторгій, пресвітер Ісихій, Сократ Схоластик, Єрмій Созомен, Феодорит Кирський.

8. І Вселенський собор в Нікеї 325 року. Догматичні та канонічні постанови собору. Формування та утвердження Нікейського Символу віри.

9. Церковні історики після Феодорита Кирського. Візантійські громадянські історики та хроністи.                                                                  

10. Перший період боротьби з аріанством (325-375).

11. Латинська церковна історіографія.

12. Другий період боротьби з аріанством (375-381). Олександрійський собор 362 року.

13. Протестантська історіографія XVI-XX століть. Історично-богословські школи.

14. ІІ Вселенський собор 381 року. Догматичні та канонічні постанови собору. Нікео-Константинопольський Символ віри.

15. Історіографія Римо-католицької Церкви.

16. Боротьба з аріанством після ІІ Вселенського собору. Виникнення христологічних єресей. Єресь Аполлінарія Лаодикійського.                      

17.Церковна історія в Російській імперії (XVIII-XIX). Російські та українські церковні історики XX століття.

18. Передумови виникнення єресі Несторія. Основні положення несторіанства.

19.Церковний устрій І століття. Парикії. Харизматичне служіння. Церковна ієрархія.

20. Христологічне вчення святого Кирила Олександрійського. Дванадцять анафематизмів.

21. Християнство та іудейство. Християнство та язичницький світ.

22. Діяльність святого Іоана Антіохійського. Передісторія та проведенняІІІ Вселенського собору в Єфесі.

23. Гоніння на християн. Періодизація гонінь. Характеристика першого періоду гонінь.                                                                                                             

24. Церковно канонічні постанови ІІІ-го Вселенського собору. Встановлення церковного миру 433 року.

25.Другий період гонінь на християн: імператор Траян та епоха Антонінів.

26. Виникнення монофізитсва. Монофізитство у дохалкидонський період. Діоскор Олександрійський.

27. Другий період гонінь на християн: від імператора Септимія Севера до Филипа.

28. IV Вселенський собор. «Томос» папи Льва Великого.

29. Третій період гонінь на християн: від імператора Декія до Авреліана.

30. Догматичні постанови IV Вселенського собору. Орос Халкидонського собору. Канонічні постанови собору.

31. Імператор Діоклетіан і його співправителі. Агонія язичництва.

32.Монофізитство після Халкидонського собору. Спроби імператорів приєднати монофізитів до Церкви.

33. Імператор Костянтин Великий. Міланський едикт і остаточна перемога християнства.

34. Імператор Юстиніан і його політика щодо монофізитства.

35. Літературна полеміка язицтва і християнства. Християнські апологети ІІ століття: Кодрат, Арістид, Іустин Філософ.

36. Суперечки щодо «трьох глав» та особи Орігена.

37.Християнські апологети ІІ століття: Татіан, Афінагор, Тертуліан, Феофіл єп. Антіохійський, Єрмій, Мінуцій Фелікс.

38. V Вселенський собор і його постанови.

39. Церковний устрій ІІ - ІІІ століття. Церковна ієрархія.

40. Наслідки діянь V Вселенського собору. Нові спроби приєднання до Церкви монофізитів. Монофізитська ієрархія.

41. Розвиток християнського богослужіння. Молитовні будинки і перші християнські храми (І-ІІІ).

42.Історія виникнення монофелітства. Роль патріарха Сергія та імператора Іраклія у розповсюдженні монофелітської єресі.

43. Єресі в християнстві перших трьох століть. Єресі, що виникли на ґрунті юдейства.

44. Суперечка про дійства у Христі. Діяльність преподобного Максима Сповідника.

45. Гностицизм: характеристика явища. Єресь Валентина. Історія пліроми та кеноми. Гностик Маркіон.

46. VI Вселенський собор. Догматичні постанови собору.

47. Християнська писемність перших трьох століть: твори свв. Климента Римського, Ігнатія Богоносця, Полікарпа Смирнського, «Дідахі», «Послання» Варнави, «Пастир» Єрма, твори Папія Ієрапольського.

48. Виникнення іконоборства. Іконоборство в період до VII Вселенського собору. Іконоборчий собор 754 року.

49. Християнська писемність перших трьох століть: твори свв. Іринея Ліонського та Іполита Римського, Юлія Африкана.

50. Діяльність захисників іконошанування – преподобних Іоана Дамаскіна та Феодора Студита, патріарха Германа.

51. Богословські школи: історія виникнення. Літературна діяльність Климента Олександрійського та Орігена.

52. VII Вселенський собор. Догмат іконошанування.

53. Загальна характеристика другого періоду церковної історії (313-1054). Церква і держава: становлення відносин при імператорі Костянтині Великому.

54.Іконоборство після VII Вселенського собору. Собор 842 року. Торжество Православ’я.

55. Становище Церкви при Юліані Відступнику. Становище Церкви при імператорах-християнах: від Іовіана до Феодосія Великого.

56. Іконоборство в західній частині імперії.

57.Становище Церкви при імператорах-християнах: від Феодосія до Юстиніана.

58. Дохалкидонські Церкви.

59. Ієрархія та церковне управління другого періоду церковної історії. Патріархати.

60. Історія поступового піднесення Римської кафедри.

61.Духовна освіта та богословська наука у IV-V століттях. Вплив чернецтва на життя Церкви та держави.

62. Суперечка між Східною і Західною Церквами в XI столітті.

63. Собори в житті Церкви. Класифікація соборів.

64. Розділення Церков 1054 року. Спроби унії. 


Мета вступного випробування з англійської мови  

установити ступень володіння англійською мовою, визначений у стандартах освіти, що співвідноситься з рівнем В2+ за шкалою Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти, після завершення курсу навчання за програмою магістра, а також виявлення схильності до ведення науково-дослідницької та пошуково- аналітичної роботи для визначення здатності вступників засвоювати відповідні фахові навчальні програми.